Трекер завдань — це місце, де завдання команди вже живуть: Asana, ClickUp, HubSpot, Jira або Trello. Тут ідеться про один із них, до якого ви звертаєтеся через підключення, створене вашою організацією, — токен, який учасник вставив один раз, — а не про копію вашої роботи, що зберігається десь іще.
Одне підключення, два шляхи
- Проєктна кімната синхронізує власні завдання з одним проєктом, списком або воронкою: завдання, створене в кімнаті, з'являється в інструменті, а зміна, зроблена в інструменті, повертається.
- API звертається до того самого підключення напряму: Asana за адресою /asana/v1, ClickUp — /clickup/v1, HubSpot — /hubspot/v1 і Jira — /jira/v1, по сім операцій у кожному, з тим самим ключем, що й у LinkedIn API.
Ці чотири — один і той самий API, повторений чотири рази. Різниться лише власне слово кожного інструмента для місця, де лежать завдання: в Asana та Jira це проєкт, у ClickUp — список, у HubSpot — воронка, а в API всі чотири називаються project_id. Завдання — це ті самі п'ять полів, з якого б інструмента воно не прийшло: title, notes, status (open, doing або done), assignee і due.
Trello можна лише прив'язати до кімнати, власного API для нього тут немає. Усе, що кімната робить із Trello, вона робить через той самий рушій синхронізації; бракує саме входу, а не самого інструмента.
Часті запитання
Куди вводиться токен?
На сторінці проєктних кімнат, після входу в систему, в розділі завдань кімнати. Через API він не передається ніколи: POST /asana/v1/connections/link і три інші запити відповідають 403 з адресою цієї сторінки, бо секретові не місце у виклику API, який тримає в руках асистент.
Чи можна звернутися до чужого підключення?
Ні. Підключення належить одній організації, а чуже отримує ту саму відповідь, що й неіснуюче, — 404, а не 403, і тими самими словами, тож дібрати ідентифікатор неможливо. Ідентифікатор проєкту під час кожного виклику перевіряється в самому інструменті, а не приймається на віру.
Під чиїм іменем з'являється робота?
Під іменем учасника, чий токен лежить у підключенні. Завдання, створене через API, створює він сам в інструменті — так, ніби набрав його там уручну.