Дві хвилини, і зробити це варто раніше за все інше: майже кожна подальша проблема інтеграції виявляється однією з двох речей, які це перевіряє.
1. Створіть ключ
«Створити ключ» у панелі. Цілком ви бачите ключ один раз. Покладіть його туди, звідки ваш код читає з оточення, а не з файлу в репозиторії.
2. Спитайте, що у вас є
curl "https://makehybrid.com/linkedin/connect/accounts" \ -H "X-API-KEY: $MAKEHYBRID_KEY"
Відповідь означає, що ключ дійсний, а план активний, і список, що повернувся, — це кожен обліковий запис LinkedIn, який підключила ваша організація. Дві речі підтверджено, і єдині вхідні дані, потрібні будь-якому іншому виклику — ідентифікатор облікового запису, — в одному запиті, який LinkedIn не торкається зовсім.
3. Вивчіть форму помилок одразу
{"type":"errors/payment_required","status":402,"detail":"..."}
- 401 — ключа немає, він хибний або відкликаний.
- 402 — план не оплачено або пробний період скінчився.
- 404 — цього немає або це не ваше. Та сама відповідь навмисне.
- 429 — забагато запитів або LinkedIn притримує обліковий запис.
- 503 — вузол перед LinkedIn не відповів; тіло несе голий статус, який він побачив.
Напишіть один обробник під цю форму, і кожен маршрут каталогу закрито. Поле detail написане так, щоб показати його людині, тож показати його зазвичай і є правильним рішенням.
Часті запитання
Чи можна зробити перший виклик із чату?
Так. Підключіть асистента й запитайте, які облікові записи підключено; він зробить виклик того самого роду й прочитає відповідь. Один раз уручну все одно варто зробити: вигляд помилки, який ви тут побачите, — той самий, який читатиме й ШІ-агент.
Чи потрібен проєктній кімнаті цей ключ?
Не щоб відкрити кімнату чи звернутися до вбудованого ШІ-агента. Ключ потрібен лише вашому агентові, який діє в LinkedIn, і його кімната створює собі сама.